PGRpdiBjbGFzcz0iaWN0dl9hX2JveCI+PGNlbnRlcj48c2NyaXB0IGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWlkPSIxMzE4IiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1mb3JtYXQ9ImZ1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLXNpdGVfaWQ9IklDVFZfRnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tY29udGVudF9pZD0ie3JlcGxhY2VfbWV9IiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLmFkdGVsbGlnZW50LmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjExL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+PC9jZW50ZXI+PC9kaXY+
УКР
УКР

За лаштунками: Олександр Ільїних розповів про роботу в “Інсайдері”

0 - 0

Незмінний ведучий і керівник проекту журналістських розслідувань “Інсайдер” Олександр Ільїних розкрив секрети успіху програми. 

— Наш проект журналістських розслідувань – досить специфічний, — розпочав свою розповідь пан Олександр. — У ньому багато що залежить не від одного автора, а від команди. Тут не «кожен за себе» у виробничому ланцюжку. Всі працюють на один випуск і дуже сильно один від одного залежать. Відповідно, притираються в монолітний колектив. Над нашим проектом працюють автори, репортери, журналісти, ведучі, продюсери, оператори, режисери монтажу, пост-продакшену, водії – загалом близько 30 осіб. Оскільки «Інсайдер» – це насамперед програма журналістських розслідувань, то знімають її всі. Від водіїв до ведучих. На професійну телекамеру, на мобільники, «мильниці». І всі кайфують від того, що інтегровані в процес. Питання в тому, кому яка тема ближча. З власного досвіду керівництва редакцією я вже розумію, в якому амплуа кому краще працювати. Одному краще вдається співставляти й аналізувати факти, а іншому – знаходити більш цікавих героїв… Але якщо до мене приходить журналіст і каже: «Хочу зняти розслідування на цю тему», —  завжди йду назустріч.

— Скільки часу готуєте один випуск?

— Плюс-мінус місяць.

— Як вам вдається розпізнавати ваших «інсайдерів»?

— Складність полягає у тому, щоб знайти героя, який буде цікавий глядачеві. Той самий інсайдер, який знає все зсередини, людина будь-якої системи. Ним може бути квартирний злодій, двірник дядя Вася, який працював у якійсь державній установі і тепер знає таємниці, водій колишнього чиновника чи сам колишній або діючий чиновник. Тобто абсолютно різні люди. Головне – він повинен розповісти цікаві речі. У цьому випадку він – інсайдер, неважливо, який у нього статус.

Одного разу нашим інсайдером був колишній «домушник», який скоїв 50 квартирних крадіжок і відсидів близько 15 років у в’язниці.

Вперше на українському телебаченні ми показали справжнє одкровення квартирного злодія. У програмі він розповідає, як вибирає собі жертву (квартиру), позначає її, як він зламує замки, де саме шукає гроші в квартирі. Розкопати таку людину, особливо для 45-хвилинної програми, непросто. Для цього, власне, і працює команда.

— Стежите за тим, як реагують ваші глядачі на той чи інший сюжет або розслідування? 

— Популярні всі теми, які допомагають глядачам відкрити щось нове, викликають інтерес. Наприклад, ми робили програму про те, чи є «русский мир», і чому Росія рятує росіян по всьому світу, але тільки не в себе в країні. Не менш цікаві історії прикладного плану: квартирні крадіжки, викрадення, викриття… Любить наш глядач заглянути і за паркан, і в замкову щілину. Ми намагаємося максимально забезпечити глядача якимись «смачними» історіями, інсайдом. Реакція «Я цього ніколи раніше не знав» – саме той випадок.

— По суті «Інсайдер» – єдиний проект на українському телебаченні, в якому особлива увага приділяється візуалізації інформації.

— Сьогодні поняття «обекранити» набагато складніше, ніж поїхати просто на місце події, зняти кадри і потім їх склеїти. Сучасний глядач любить отримувати інформацію у вигляді «добре приготовленої страви». Для цього ми багато уваги приділяємо візуалізації того, про що я говорю. Якщо не виходить обекранити, тоді використовуємо графічні елементи – в студії малюємо яскраві об’єкти і якісь декорації. У нас “проходив” парад військової техніки, ми “зносили дах”, щоб пролетіли літаки, а у випуску, присвяченому спадщині родини Януковича, до нас у гості… “заходив” крокодил. Причому, коли йшлося про крісло з крокодилячої шкіри вартістю 70 тисяч євро, у нього «впала щелепа». Такі елементи графіки, якогось стьобу та інші фішки подобаються глядачам. Якщо з якихось об’єктивних причин не можемо обекранити ті чи інші події або історію, а вони цікаві, ми їх реконструюємо – задіюємо статистів, які допомагають нам візуалізувати події.

DDV_7723_new_NEW copy

— Які цікаві технічні новинки у вас з’явилися за останній рік і з’являться у новому сезоні? 

— Серйозно змінилася технічна сторона розслідувань. Лише кілька років тому прихована камера була рідкістю, а  зараз з’явилося багато техніки, яка дозволяє знімати в будь-яких умовах. І в цьому контексті стало набагато легше працювати. Ми оновили студію і відмовилися від статичних кадрів, у нас з’явилося більше екранів і технічних можливостей, які допомагають візуалізувати те, про що ми говоримо.

— То вам тепер стало легше вести розслідування?

— Якщо раніше інсайдерську інформацію зазвичай приносили люди, які хотіли, щоб вона була опублікована, то сьогодні в Інтернеті можна знайти практично все. Починаючи від тендерів державних підприємств і закінчуючи електронними деклараціями, з яких можна взяти факти. А знайшовши взаємозв’язок, вийти на якусь глобальну історію. Тобто розслідування сьогодні – це насамперед перелопачування відкритих джерел інформації. У цьому плані стало набагато простіше і швидше технологічно спрацювати. Однак при цьому ми, безумовно, використовуємо мережу інформаторів, яка у нас є. Що ж стосується того, що можна було показувати тоді і зараз, то нічого не змінилося.

Коли розплутуємо таємниці прокурорів, суддів, розповідаємо, де хто вкрав гроші, показуємо будинок або автомобіль чиновника з зарплатою 5 тисяч гривень, то і сьогодні, і 10 років тому вони вважають це вторгненням в особисте життя. І не люблять, коли їм переходять дорогу.

— Журналістське розслідування – один із найнебезпечніших жанрів…

— Коли розпитувати про чиїсь таємниці, чиновники, звісно, цього не люблять. Був час – дзвонили мало не щотижня, писали листи, підкладали листівки. Сьогодні у мене настільки атрофувалось почуття страху і переживання, що я зовсім не сприймаю таких речей. Звичайно, будь-яка людина, отримуючи листи або смс негативного характеру, переживає. Але лише до того моменту, поки знову не зануритися в роботу. У загальному потоці величезного обсягу інформації, з яким всім нам доводиться працювати, я просто не встигаю осмислити, хто що сказав або написав. Буває, пропонують гроші. Не скажу про суми, тому що до них я ніколи не доводив. Але одного разу, коли ми готували велику програму під робочою назвою «банкіри-сволоти», про невидані депозити, про банки, які луснули, про поцуплені гроші, мені наполегливо дзвонили і пропонували зустрітися. Було зрозуміло: за те, щоб їхнього патрона ми не згадали у випуску, вони готові були платити. Але програма, звичайно, вийшла.

Джерело: Високий замок online

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

18.02.2017 10:00
0 - 0



Топ відео

    Поки що немає матеріалів ...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: